Дочка сама наробила помилок, а тепер звинувачує всіх навколо
Мабуть, ми з донькою ніколи не порозуміємося — занадто ми різні. Вона сама наробила помилок, нікого не слухала, життя своє зіпсувала, а тепер на всіх ображається.
Ми з чоловіком двічі стали батьками. Синові старшому 27 років, а Риті, про яку йдеться, 22 роки. Славік одружуватися не поспішає, адже хоче спершу на ноги встати. А донька заміж ще у 19 років вискочила, хоч ми її відмовляли.
Ми намагалися дітям дати все, щоб вони були щасливі. І освіта, і любов, і якийсь стартовий капітал. Проте вони виросли наче не наші. Син хоч цілеспрямований і зібраний, а донька – вперта істеричка.
У дитинстві все було інакше. Славко постійно хуліганив, натерпілися ми з ним. Рита росла зразковою дівчинкою, відмінницею була і моєю помічницею. Але з віком усе змінилось.
Ми з чоловіком все на підлітковий вік списували, сподівалися, що донька подорослішає та перестане бунтувати. З того часу вона зовсім від рук відбилася. Після її спонтанного заміжжя мені навіть спілкуватися з нею не хочеться.
Ми ж їй навчання сплатили у престижному виші, а вона все покинула і сказала, що заміж виходить. Ми були шоковані, хоч і знали, що вона з якимсь хлопцем зустрічається. Коли ж Рита захотіла нас з ним познайомити, ми були схопилися за голову.
Ніде не вчиться, не працює, батьки з армії відмазали. Істинний гопник, що я ще можу сказати. Я вмовляла доньку не робити таких помилок, проте та поспішала поставити штамп у паспорті.
Ми з чоловіком, звичайно, про іншого зятя мріяли. Спочатку я думала, що донька вже вагітна, раз так рветься заміж, але ні. Молодята після весілля оселилися у бабусі зятя. Батьків його я не бачила – сказав, що в іншому місті живуть.
Вже за пів року я помітила перший синець на обличчі дочки. Мало того, зять ще й на склянці сидів. Рита хотіла його відмовити від чергової пляшки, ось і отримала. Я їй казала, щоб вона писала заяву в поліцію, але донька навідріз відмовилася.
Тиждень прожила у нас, а потім зять з’явився. Чоловік хотів йому помститися за доньку, але Рита стала горою. Вона взяла і вибачила йому — того ж дня до нього повернулася.
Через пару тижнів Рита повідомила, що чекає на дитину. Мені хотілося одночасно радіти та плакати. Тут ще й бабусі зятя не стало. Так він взагалі з котушок злетів, пити по-чорному почав, раніше хоч вона його тримала під контролем. Після поминок донька знову до нас прийшла з речами та з синяками.
Чоловік хотів розібратися із зятем, благав доньку на розлучення подати — все було марно. Під час наступного візиту зятя до нашого додому вже й Славік йому зарядив за сестру. Так Рита ще матами брата обклала через те, що він вдарив її чоловіка. Пішла вона з ним того вечора і пів року ми її не бачили. Лише дзвонила та запевняла, що у них все налагодилося. Все це пахло обманом, але я, дурна, вірила.
На виписці з пологового будинку зять виглядав пристойно, я навіть здивувалася. Але вже за кілька днів Рита знову до нас прибігла з немовлям на руках. Від походу до поліції, природно, відмовилася:
– Я не хочу, щоб батько моєї дитини був злочинцем!
– Він не зупиниться, ти це розумієш? А якщо дитину чіпатиме, ти собі це пробачиш? На розлучення подавай! – кричав чоловік.
– Не буду! Дитина має зростати у повноцінній сім’ї.
Рита жила у нас два тижні і все чекала, коли горе-тато з’явиться з черговими вибаченнями. Коли він прийшов, дочка почала речі збирати, а я їй сказала:
– Наступного разу ми тебе не приймемо. Бігаєш туди-сюди, сама не живеш і нам не даєш.
– У мене своя сім’я, і без вас впораюся! – заявила Рита.
Славік взагалі почав її ігнорувати після того випадку, а я лише дзвонила, переживала таки. Минуло вже багато часу, донька вже сама на себе не схожа. Ще й нас звинувачує, мовляв, ми їй сказали, що більше не приймемо. Вона твердить, що батьки мають захищати, а не сім’ю руйнувати. А це хіба сім’я?
Мені погано після кожної розмови із донькою. Ми ж просили її схаменутися, чому вона нас не слухала? Вона сама обрала свій шлях, чому з батьків винних робити?
